1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Євген МУРЗІН: "Намагаюсь бути і товаришем, і педагогом, і наставником"

Євген МУРЗІН: 

"Намагаюсь бути і товаришем, і педагогом, і наставником"


Після розпаду СРСР майже вся збірна України з баскетболу була зібрана в київському «Будівельнику», гравцем якої був і Євген Вікторович. Чемпіони СРСР, призери чемпіонату СНД, а тут – довелося грати на звичайному місцевому чемпіонаті. Це був крок назад і багато гравців тоді подалися в іноземні клуби. А він залишився… Напевно, через вміння бути вдячним тим, хто допоміг стати професіоналом. Згодом Мурзіну довірили тренувати легендарну команду. Та життя непередбачуване і сьогодні він уже ось як три роки опікується іншими лідерами баскетболу – БК «Говерла».

- Що для Вас було найважчим на початку спортивної карєри?
- Чесно кажучи, мені завжди щастило. Ще з дитинства знав, що стану спортсменом. Цей потяг у нас сімейний: батько був директором Новосибірського стадіону, а мама займалась баскетболом в інституті. Щоправда я довго не міг визначитись із видом спорту – ніби і все вдавалось, але душа конкретно ні до чого не лежала. На щастя, десь у 7-ому класі, якраз коли я був на роздоріжжі, мене знайшов тренер, який і прищепив любов до баскетболу. Це був справжній професіонал, тренер з великої букви – Віталій Уткін. Він виховав багатьох відомих спортсменів. Так уже складалось в моєму житті, що я завжди «потрапляв» у хороші руки. Всі мої спортивні наставники залишили у мені не лише безцінні знання, а й душевне світло, тому мені ніколи не було важко.

- В якому віці закінчується карєра баскетболістів і чим, зазвичай, вони займаються далі?
- Буває, звісно, по-різному, але здебільшого у віці 40 років. А потім хто куди: бізнес, реклама, подіум, спорт. Я вибрав останнє, бо це єдине чим  можу займатись. Пригадую складний період, коли я більше, ніж півроку був безробітній. Тоді я багато переосмислив та переоцінив. І зрозумів, що баскетбол – це все моє життя.

- Який Ви тренер?
- Про це краще питати хлопців із моєї команди. Взагалі-то я намагаюсь балансувати, бути і товаришем, і педагогом, і наставником. Адже  пройшов школу баскетболу від «а» до «я».

- А коли команда програє…?
- Я страшенно дратуюсь, але намагаюсь цього не показувати і тим більше не зганяти злість на гравцях. Просто згодом ми всі разом сідаємо та переглядаємо гру, по частинах розбираємо та обговорюємо всі помилки. Знаю, що деякі тренери карають свою команду чи окремих гравців за невдалу гру. Я категорично проти таких методів. Кому від цього користь? 

- За що можете Ви покарати? Що є табу для ваших спортсменів?
- Порушення дисципліни, спортивного режиму, неповага до обслуговуючого персоналу, тренерського складу, гравців, вживання спиртних напоїв і це ті речі, яких я ніколи не допущу у свої команді. В 23.00 хлопці вже мають бути в своїх готельних номерах. Івано-Франківськ – місто маленьке, тому я про будь-які витівки знатиму вже наступного дня. За перше попередження знімається 50% зарплати, після другого – розривається контракт. Більше того, одразу ж в інтернеті я залишаю інформацію про цього спортсмена як про порушника. Надалі йому буде дуже важко знайти роботу. У мене з цим дійсно дуже суворо. Навіть перед тим, як вибрати майбутнього гравця я вивчаю не лише його спортивні досягнення, а й особистісні характеристики, як поводить себе в побуті, з якої родини і т.д. Саме тому в «Говерлі» ніколи не буває конфліктів між гравцями. Все ретельно продумано. І я не перебільшую.

- В команди є свій талісман чи якісь традиції?
- Питання влучне, бо ми якраз в пошуках таких традицій – це дуже згуртовує. Пам’ятаю, коли я ще грав у Новосибірську, то там був звичай: всіх новеньких посвячували. І мені також довелось пройти крізь це «випробування» і мене поклали на лавку і кожен учасник команди бив тапком в ділянці нижче спини. Хто сильніше, хто слабше: як пощастить.

- Скільки Вам треба часу, аби розгледіти юного талановитого баскетболіста?
- Якщо йдеться про дитину, яка ще не займалась цим спортом, то близько місяця щоденних тренувань. Тут все має значення: статура, здібності, вміння мислити, гени врешті решт. Ось мене наприклад вибирали за рукою, за розміром ноги, за батьками. Наприклад, якщо в дитини ріст –150 см, але при цьому розмір ноги – 44, то ясно, що вона ще може вирости. Хоча і це не головне.

- Невже в баскетбол можуть грати зі зростом 150 см?
- Звісно! Але малий зріст гравець має компенсувати пдвійною спритністю. Є досить багато таких «крихітних» баскетболістів, які досягли значного успіху. Більше того, ми навіть хотіли такого купити в «Говерлу», але на жаль дозволена кількість іноземців у команді була вичерпана. Ми хотіли довести всій Україні, що зріст не має значення для гарної гри в баскетбол.

- Ви уже три роки живете в Івано-Франківську? Довго звикали після столиці?
- Чесно кажучи, я їхав сюди з настороженістю: казали, що в Західній Україні, якщо говоритиму російською, то зі мною ніхто не буде спілкуватися. Звісно, в цьому нема і частки правди. Люблю Івано-Франківськ, його жителів. Все дуже компактно і комфортно. Хоча я помітив, що на Західній Україні існує поділ на «своїх» і «чужих». Але це не суттєво.

Спілкувалась Наталя Мостова, тижневик "TVEксперт" 

ФОТО-ГАЛЕРЕЯ

ЛІДЕРИ КОМАНДИ
  №17 Володимир
ОРЛЕНКО


Зріст: 212
см
Амплуа:
центровий
Вага: 118 кг вік: 32

Очки  Підбирання Передачі
Орленко 20.5 Орленко 12.5 Калашніков 4.5
Перехоплення Блок-шоти Хвилини
Калашніков 2.0 Лохманчук 1.5 Орленко 28:44
Втрати Влучання Ефективність
Калашніков 2.0 Орленко 78.9% Орленко 29.0
ВИЩА ЛІГА 2017-18. Гурпа "2"ІВПО
1 ДИНАМО-ОДЕСА  8 8 0 16
2 ГОВЕРЛА 
6 6 0 12
3 КИЇВ-БАСКЕТ 8 4 4 12
4 РІВНЕ-ОШВСМ  6 4 2 10
5 ХІМІК-2  6 2 4 8
6 Львівська Політехніка  8 0 8 8
7 ДОС-ДЮСШ-ДОР  6 0 6 6
           

Опитування

Як ваші очікування від нового баскетбольного сезону?

З нетерпіттям очікую на новий чемпіонат! "Говерла" - вперед! - 40.7%
Шкода, що "Говерла" не гратиме в Суперлізі. Вища ліга не така цікава - 59.3%
Не фанат баскетболу, але на матчі прийду підтримати команду рідного міста - 0%
Інший варіант - 0%

Total votes: 27

Група підтримки



oskar agro hotel